imageimageimageimageimageimageimageimageimageimage

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

МИКОЛАЇВСЬКА  ФІЛІЯ
ФАКУЛЬТЕТ МИСТЕЦТВ
КАФЕДРА МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

ІВАНОВ О.К.

АНАЛІЗ
МУЗИЧНИХ ТВОРІВ


Навчальна програма

для студентів спеціальності 7.020205:
«Музичне мистецтво»

МИКОЛАЇВ – 2010

Укладач:
Іванов О.К., заслужений працівник культури України, професор


Рецензенти:
Іванов В.Ф., доктор мистецтвознавства, професор;

Оленін О.Ф., кандидат педагогічних наук, доцент


І. ВСТУП

Курс «Аналіз музичних творів» посідає важливе місце у комплексі професійно-орієнтованих дисциплін підготовки музиканта. Ця навчальна дисципліна поглиблює й доповнює музично-теоретичні  знання студентів, які вони отримали, вивчаючи історію музики, гармонію, поліфонію, читання партитур, інструментовку тощо. Аналіз музичних творів сприяє також систематизації особистого музичного досвіду, здобутого у навчальній виконавській і диригентській роботі та концертній практиці. Зміст курсу обумовлений його великим значенням у професійному становленні музиканта

Мета курсу: формування всебічного й повного розуміння музичного твору як цілісного культурно-історичного явища у єдності його форми та змісту.

Основні завдання:

  • оволодіти методикою теоретичного і слухового аналізу музичних творів на засадах раціонально-логічного та художньо-емоційного сприйняття;
  • вивчити основні принципи формоутворення з позицій структурно-композиційних та художньо-процесуальних факторів;
  • сформувати здатність до самостійного аналізу змісту твору, його музичної мови та засобів виразності як провідних формоутворюючих компонентів;
  • розвинути уміння досліджувати музичні твори з метою об’єктивної оцінки їх художньої значимості, культурно-історичної та мистецької цінності;
  • збагатити особистий музичний досвід;
  • виробити вміння використовувати знання з аналізу музичних творів у практичній діяльності.


Форми роботи:

  • практичні заняття за навчальним планом;
  • виконання індивідуальних завдань;
  • самостійна робота.


Методи аналізу музичних творів:

  • теоретичний аналіз музичних творів, зокрема, музично-теоретичні дослідження клавірів і партитур;
  • слуховий аналіз музичних творів;
  • комплексний аналіз (слуховий аналіз із клавіром або партитурою музичного твору).


Теоретична частина заняття містить:

  • вивчення теоретичного матеріалу за програмою курсу з ілюстрацією теоретичних положень музичними прикладами;
  • огляд тем, передбачених для самостійного опрацювання студентами, із зазначенням рекомендованої літератури і творів для аналізу.


Практична частина:

  • показовий теоретичний, слуховий і комплексний аналіз музичних творів із роз’ясненням принципів побудови й розвитку музичного твору, стильових та жанрових ознак, особливостей музичної мови твору, його художньої  значимості, культурно-історичної та мистецької цінності;
  • прослуховування і здійснення аналізу музичних творів;
  • аналіз клавірів і партитур музичних творів із метою збагачення особистого музично-теоретичного досвіду.


ІІ. РЕЙТИНГОВА СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ

Кредитно-модульна система організації навчального процесу передбачає застосування модульного навчання  і охоплює зміст, форми та засоби навчального процесу, визначає навчальний рівень аудиторної та самостійної роботи студента, а також форми контролю за якістю напрацьованих знань та вмінь. Це має спонукати студента до систематичної навчальної роботи протягом усього семестру, орієнтуючи його на майбутній професійний успіх.

Навчальний модуль– це логічно завершена, відносно самостійна, частина навчального курсу, що містить теоретичні та практичні завдання, систему навчально-методичного забезпечення. Одним з його компонентів є відповідні форми рейтингового контролю.

Рейтинг (рейтингова оцінка)– це одиниця виміру (за багатобальною шкалою) результатів виконання студентом передбачених робочою програмою навчальних завдань.

Рейтингова система оцінювання– це система визначення якості виконаної студентом усіх видів  аудиторної та самостійної навчальної роботи і рівня набутих ним знань та вмінь шляхом оцінювання (в балах) результатів цієї роботи через поточний, модульний (проміжний) та семестровий (підсумковий) контроль.
Здобута студентом кількість балів виражається в оцінках за чотирибальною національною шкалою оцінювання та за шкалою ECTS.

Рейтингова система оцінювання має такі форми: поточне, контрольне, підсумкове, залікове, екзаменаційне та підсумкове семестрове рейтингове оцінювання.
             
1. Поточне модульне рейтингове оцінювання здійснюється за певну навчальну діяльність при вивченні даного модуля, включаючи:

  • аудиторну роботу(відвідування лекційних занять, робота на семінарських, практичних, лабораторних заняттях, відповіді під час експрес-опитування);
  • самостійну роботу (написання рефератів, виконання творчих та інших індивідуальних завдань, проектів, розрахунків, опрацювання інформаційних джерел);
  • модульну контрольну роботу(виконання контрольних завдань).

Поточне оцінювання видів навчальної роботи студентів здійснюється у балах та за чотирибальною національною шкалою таким чином.
Аудиторна робота студента:

«5» - 10 балів;
«4» - 8 балів;
«3» - 6 балів;
«2» - 4 бали;

не був присутнім на жодному занятті з дисципліни – 0 балів.
     Самостійна робота студента:

«5» - 20 балів;
«4» - 8 балів;
«3» - 6 балів;
«2» - 4 бали;

не виконав жодного завдання – 0 балів.
Модульна контрольна робота:

«5» - 20 балів;
«4» - 16 балів;
«3» - 12 балів;
«2» - 8 балів;

не з’явився на модульну контрольну роботу – 0 балів.

2. Контрольне модульне рейтингове оцінювання здійснюється (в балах та за чотирибальною національною шкалою) за результатами виконання модульної контрольної роботи;

3. Підсумкове модульне рейтингове оцінювання становить (в балах та за чотирибальною національною шкалою) суму балів за результатами поточного та контрольного оцінювання з даного модуля;

4. Підсумкове семестрове модульне рейтингове оцінювання становить підсумок (в балах та за чотирибальною національною шкалою) модульних рейтингових оцінок, отриманих студентом за вивчення кожного з модулів;

5. Екзаменаційне рейтингове оцінювання здійснюється (в балах та за чотирибальною національною шкалою) за результатами виконання студентом екзаменаційних завдань;

6.Залікове рейтингове оцінювання здійснюється (в балах та за чотирибальною національною шкалою) за результатами виконання всіх видів навчальної роботи протягом семестру;

7. Підсумкова семестрова рейтингова оцінка становить суму підсумкової семестрової модульної та екзаменаційної (залікової – при диференційному заліку) рейтингових оцінок (в балах, за чотирибальною національною шкалою та за шкалою ECTS).

Максимальний рейтинг студента за один модуль становить 50 балів.

Підсумкове семестрове рейтингове оцінювання з дисципліни (рейтинговий бал) напередодні заліку (екзамену) є сумою семестрових рейтингових балів і визначається так:

Рейтинговий бал

Оцінка за національною шкалою

Оцінка за шкалою ECTS

90-100

відмінно

А

89-80

79-70

добре

В – дуже добре

С – добре

69-60

59-50

задовільно

D - задовільно

E – достатньо

49-40

39 і менше

незадовільно

FX – з можливим перескладанням

F – з обов’язковим  повторним прослуховуванням курсу

Студенти, які напередодні екзаменаційної сесії здобули підсумковий рейтинг, що відповідає оцінкам «відмінно» і «добре», одержують автоматично залік або відповідну екзаменаційну оцінку.

Решта студентів, а також студенти, які бажатимуть підвищити свій рейтинговий бал (оцінку), складають екзамен.

Підсумкова рейтингова оцінка з дисципліни, що викладається протягом кількох семестрів, визначається як середньозважена оцінка з підсумкових семестрових рейтингових оцінок (в балах, за чотирибальною національною шкалою та за шкалою ECTS).

Підсумкова рейтингова оцінка з дисципліни вноситься в додаток до диплома фахівця.

ІІІ. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ п/п

Назва модулів, тем

Семестр

Обсяг годин

Прак-тичні заняття

Само-стійна робота

Форми контролю

 

Аналіз музичних творів

V1-V

144

58

82

Екзамен

 

Модуль І.

V1

72

30

40

2

1.

Курс аналізу музичних творів у комплексі музично-теоретичних дисциплін

 

6

2

4

Стартовий контроль

2.

Методика системного аналізу музичних творів

 

8

4

4

Перевірка самостійної роботи

3.

Загальні принципи формування музичного твору

 

8

4

4

Перевірка самостійної роботи

4.

Гомофонічні та поліфонічні музичні твори

 

8

4

4

Рейтингове опитування

5.

Період та його різновиди. Період як самостійна музична форма

 

10

4

6

Перевірка самостійної роботи

6.

Прості музичні форми

 

10

4

6

Рейтингове опитування

7.

Художня взаємодія музики і поезії у вокальній музиці

 

10

4

6

Перевірка самостійної роботи

8.

Складна тричастинна форма.

 

10

4

6

Модульний контроль

 

Модуль ІІ.

V

72

28

42

2

9.

Багаточастинні форми. Рондо. Варіації.

 

10

4

6

Перевірка самостійної роботи

10.

Сонатна форма. Принципи будови та історичні типи сонатних форм

 

10

4

6

Перевірка самостійної роботи

11.

Циклічні форми. Сюїта.

 

10

4

6

Рейтингове опитування

12.

Циклічні форми в інструментально-оркестровій музиці

 

8

2

6

Перевірка самостійної роботи

13.

Циклічні форми у вокально-хоровій музиці

 

8

2

6

Перевірка самостійної роботи

14.

Вільні та мішані музичні форми

 

8

4

4

Рейтингове опитування

15.

Музичні стилі та музичні жанри

 

8

4

4

Перевірка самостійної роботи

16.

Опера як синтетичний вид мистецтва

 

8

4

4

Модульний контроль

 

Екзамен

       

3,63

Усього годин по курсу    144    58    82    7,63

ІV. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1. Курс аналізу музичних творів у комплексі музично-теоретичних дисциплін

Аналіз музичних творів: дисципліна, яка вивчає принципи будови та розвитку музичних творів на основі поглиблення й узагальнення музично-теоретичних знань із курсів історії музики, гармонії, поліфонії, читання партитур, інструментовки тощо. Мета і завдання дисципліни: формування всебічного й повного розуміння музичного твору як цілісного культурної історичного явища; здобуття теоретичних знань і практичних навичок дослідження музичних творів з метою об’єктивної оцінки їх мистецької цінності; збагачення особистого музичного досвіду.

Музика як вид мистецтва. Роль музики в культурі суспільства і житті людини. Функціонування музичного твору в системі: історична епоха – національна традиція - стиль – жанр – музична форма. Музичний твір як мистецький феномен, як явище культури, як засіб відображення дійсності й духовного світу людини.

Завдання стартового контролю

1. Встановити методом опитування рівень підготовки студентів до вивчення курсу аналізу музичних творів.
2. Визначити перелік тем, які потребують додаткового опрацювання для поглиблення музично-теоретичної підготовки студентів.
3. Стимулювати прагнення  студентів до самовдосконалення.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати визначення таких понять: історична епоха, національна традиція, стиль, жанр, музична форма.
2. Прослухати українську народну пісню (наприклад, «Гуде вітер вельми в полі» в обр. М.Глінки) і поліфонічний твір раннього класицизму (І.С.Бах). Проаналізувати їх історичні, національні, структурні, стильові та жанрові особливості.
3. Обґрунтувати: музика є одним із засобів відображення дійсності й духовних станів людини.
4. Охарактеризувати значення музичного мистецтва у культурі суспільства і житті людини.

Література:  10 (С. 9-10); 13 (С. 15-38); 7 (С. 7-12); 8 (С. 5-6).

Тема 2. Методика системного аналізу музичних творів

Музичний твір як об’єкт системного аналізу. Методи: слуховий аналіз; теоретичний аналіз партитур (клавірів); комплексний (теоретично-слуховий) аналіз. Зміст музично-теоретичного аналізу музичного твору. Відомості про автора і музичний твір у культурно-історичному аспекті. Загальний план структури музичного твору. Фактура (гомофонічна, поліфонічна, мішана). Тонально-ладова характеристика. Характеристика типів викладення музичного матеріалу та засобів розвитку музичного твору. Властивості музичного тематизму. Гармонічна мова твору. Метро-ритмічні та темпові особливості. Музична мова як синтез музичних виразних засобів. Музичний твір як цілісне мистецьке явище. Значення музичного твору в культурній спадщині. Особиста оцінка художньої цінності музичного твору.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати: методи і зміст системного аналізу музичного твору.
2. Письмово скласти план аналізу музичного твору у формі питань.
3. Здійснити теоретичний аналіз не складного музичного твору (наприклад, С.Прокоф’єв «Марш» із збірки творів для фортепіано «Дитяча музика») і дати відповіді на питання з плану аналізу.
4. Прослухати українську народну пісню (наприклад, «Повій, вітре, на Вкраїну» на сл. С. Руданського) і дати відповіді на питання з плану аналізу.
5.Обґрунтувати: музична мова як синтез музичних засобів.

Література: 10 (С. 6-8); 8 (С. 18-20); 7 ( С. 641-653).

Тема 3. Загальні принципи формування музичного твору

Музична форма як структура. Музична форма як процес. Формоутворюючі чинники музичної форми. Мелодія як головна музична думка (тема) музичного твору. Тотожність і контрастність музичного тематизму в контексті філософського поняття про єдність і боротьбу протилежностей. Функціональне формоутворююче значення гармонії. Метро-ритм як основа музичної пропорційності. Бас як базова основа музичного твору. Типи викладення музичного матеріалу (експозиційний, серединний, заключний). Музичний розвиток як процесуально-часова категорія. Засоби розвитку музичної форми (повторення, змінене повторення, розробка, розроблений контраст, контраст співставлення). Єдність форми і змісту музичного твору у філософському й прикладному значенні.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати: типи викладення музичного матеріалу; засоби розвитку музичної форми.
2. Обґрунтувати: мелодія, гармонія, ритм і бас є основними формоутворюючими чинниками музичної форми.
3. Вивчити типи викладення музичного матеріалу й засоби розвитку музичної мови на  прикладах творів із збірки В.Косенка «24 дитячі п’єси для фортепіано».
4. Прослухати вокально-хоровий твір (наприклад, М.Леонтович «Льодолом»). Визначити формоутворюючі компоненти музичної форми.
5. Оволодіти такими філософськими поняттями: єдність форми і змісту; єдність і боротьба протилежностей; розвиток як процесуально-часова категорія.

Література: 1 ( С. 81-85); 13 ( С. 32-42); 10 ( С. 12-54); 8 ( С. 5-11).

Тема 4. Гомофонічні та поліфонічні музичні твори

Поділ музичних творів на гомофонічні та поліфонічні й умовність такого поділу. Гомофонія: різновид гармонічного багатоголосся, в якому один голос (найчастіше верхній) має провідне значення, а решта утворює гармонічний супровід (акомпанемент) до нього. Походження гомофонічних форм від народної вокальної та танцювальної музики. Варіювання і розробка як дві основних принципи розвитку гомофонічного твору. Утвердження гомофонічних музичних форм у професійній вокальній та інструментальній музиці. Поліфонія: багатоголосний склад, у якому здійснюється одночасний розвиток декількох рівноправних і самостійних тем. Особливості музичної мови поліфонічної музики. Контрастна, імітаційна та підголоскова поліфонія. Канон, канонічна секвенція, різні види імітацій тощо. Фуга як вища імітаційно-поліфонічна форма. Поліфонічні цикли. Художнє значення поліфонічної музики.

Питання до рейтингового опитування

1. Поясніть термін гомофонія. Наведіть приклади музичних творів гомофонного складу.
2. Поясніть термін поліфонія. Наведіть приклади музичних творів поліфонічного складу.
3. Обґрунтуйте можливість використання у гомофонічному творі елементів поліфонії. Наведіть приклади.
4. Які засоби поліфонічного розвитку музичного твору ви знаєте?
5. Охарактеризуйте  художнє значення поліфонічної музики.

Література: 10 (С.55); 8 (300-314); 9 (С. 325-331).

Тема 5. Період та його різновиди. Період як самостійна музична форма

Період як історично-стильова категорія. Огляд історичного розвитку періоду. Період як основна форма викладення теми гомофонного твору. Членованість музичної мови: період, речення, фраза, мотив. Мелодичний і гармонічний розвиток у періоді. Кульмінація і кульмінаційна зона. Класифікація періодів за тематичними, тональними і структурними ознаками. Різновиди періодів. Періоди квадратної та неквадратної будови. Реприза в періоді. Складні періоди. Період як самостійна музична форма. Народні витоки одночастинної музичної форми. Куплетна, куплетно-варіантна і куплетно-варіаційна форми у вокальній музиці. Вплив пісенно-танцювальних жанрів на інструментальну музику. Розвинута одночастинна форма як складова великомасштабних творів.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати визначення термінів: період, речення, фраза, мотив; куплетна форма, куплетно-варіантна форма, куплетно-варіаційна форма.
2. Проаналізувати різновиди періодів у збірці народних пісень Ф.Колесси «Шкільний співаник».
3. Охарактеризувати період як одночастинну форму на прикладі Прелюдії №1 C-dur Ф.Шопена.   
4. Прослухати українські народні пісні у виконанні А.Солов’яненка і визначити, які з них створені у формі періоду і стали самостійною одночастинною музичною формою.
5. Обґрунтуйте: куплетна народна пісня є найпоширенішим зразком простої одночастинної форми.

Література: 1 (С. 86-104); 13 (С. 227-241); 9 (344-346); 8 (С. 45-66, 110-116); 10 (56-103).

Тема 6. Прості музичні форми

Проста двочастинна форма: музична структура, що складається з двох  одночастинних форм, поєднаних єдиним творчим задумом за принципом розвитку тематично однорідних або зіставлення різнорідних частин. Походження двочастинної вокальної музики: еволюція форми куплетної пісні й утворення пісенного куплету з двох частин (сольний заспів та колективний приспів). Типовість двочастинної форми для заспівно-приспівної пісні (у тому числі й сучасної), а також для народної танцювальної музики. Репризна і контрастна двочастинні форми. Переростання простої двочастинної форми у тричастинну.

Проста тричастинна форма. Функції її частин (експозиція, розвиток, завершення). Типи будови й розвитку середніх частин. Динамічна реприза у тричастинній формі. Розвинена проста тричастинна форма. Вступи і завершення у простих музичних формах. Сфера використання простих музичних форм.

Питання до рейтингового опитування

1. Обґрунтуйте історичне походження простих музичних форм від усталених форм народного музичення.
2. Твір «Шарманщик співає» із «Дитячого альбому» П.І. Чайковського має просту двочастинну форму. Які ще твори з «Дитячого альбому» написані у двочастинній формі, які у тричастинній?
3. Проаналізуйте самостійно підібрані приклади використання простої двочастинної форми у сучасній пісні.
4. Охарактеризуйте типи середніх частин у простій тричастинній формі та їх значення для  розвитку музичних творів. Наведіть приклади.
5. Які із простих музичних форм є більш характерними для вокальної музики? Для інструментальної музики?

Література: 10 (С. 104-139); 8 (С. 116-144); 9 (С. 346-350); 13 (С. 241-251); (С. 105-121).

Тема 7. Художня взаємодія музики і поезії  у вокальній музиці

Мовний і музичний синтаксис. Мовні інтонації та їх втілення у мелодику. Основні типи співвідношення слова і музичної інтонації: речитативно-декламаційний та розспівно-мелодійний. Віршові розміри і музичний ритм. Строфа  (завершена поетична побудова) і період (завершена музична побудова).  Куплетні, куплетно-варіаційні та наскрізні вокальні форми. Самостійність та єдність музичного і поетичного змісту у вокальній музиці. Зв’язок «текст – підтекст – музика». Творча індивідуальність композитора та її вплив на створення музики до поетичного тексту.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати визначення таких понять: музична тема; поетичний образ; тематичний розвиток.
2. Вивчити основні типи співвідношення слова і музичної інтонації.
3. Обґрунтувати творчу поєднаність таких поетичних і музичних термінів: стопа – мотив;  напівстрофа - речення; строфа (куплет) -  період.
4. Прослухати твір Ж.Масне «Елегія» у виконанні Ф.Шаляпіна. Визначити характер музично-тематичної та метро-ритмічної поєднаності музики з художньою образністю і віршовим розміром  поетичного тексту.
5. Проаналізувати авторські варіанти музики А.Пашкевича і П.Майбороди на вірш В. Симоненка «Виростеш ти, сину». Обґрунтувати можливість множинності музичної інтерпретації поетичного тексту. Навести приклади.

Література: 1(С.5 – 12, 40 - 70); 13 (С. 229-235); 8 (С. 353-362); 10 (С. 262-266).

Тема 8. Складна тричастинна форма

Складна тричастинна форма: тричастинна репризна структура, у якій перша й третя частини являють собою просту дво- або тричастинну форму і побудовані на єдиному тематизмі. Класифікація складних тричастинних музичних форм за типом середньої частини (тріо, епізод). Характеристика контрастів між крайніми й середньою частинами. Вступ і кода у складній тричастинній формі. Виразні можливості складної тричастинної форми: наявність контрасту і розвитку, співставлення різнохарактерних тем та їх перетворення тощо. Складна тричастинна форма як самостійний музичний твір і як частина циклічних форм. Походження та історичний розвиток складної тричастинної музичної форми та її роль і місце у творчості композиторів різних епох.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати такі визначення: складна тричастинна форма;  класифікація складних тричастинних форм.
2. Охарактеризувати художні можливості складної тричастинної форми.
3. Проаналізувати Арію князя Ігора з опери О. Бородіна «Князь Ігор».  Визначити структуру, зміст, особливості музичної мови.
4. Прослухати Українську симфонію невідомого автора ХІХ ст. Дати оцінку художньої цінності та культурно-історичного значення цього твору. Детально проаналізувати ч.ІІІ (Менует) як приклад використання складної тричастинної форми у симфонічному творі.
5. Скласти письмовий перелік творів складної тричастинної форми, які  опановувалися на заняттях із спецінструменту або диригування.

Література: 13 (С. 252-257); 1 (С. 178-183); 8 (145-170); 9 (С. 350-352); 10 (С. 120-151).

Тема 9. Багаточастинні форми. Рондо. Варіації.

Рондо: тип композиції, в основі якого лежить принцип рефреноподібного чергування головної частини рондо (рефрену) із новою частиною (епізодом). Походження: двочастинна народна пісня, у якій мелодія заспіву зазнає змін, а мелодія приспіву залишається незмінною. Характерні структурні та художні особливості форми рондо: чіткий поділ твору на частини, їх досконала завершеність і самостійність; співставлення тематики рефрену та епізодів; гомофонно-гармонічний склад; світлий, бадьорий характер тем; рухливий темп; чіткий ритм. Використання рондальних композицій: у якості окремого (частіше інструментального) твору; у якості частини циклічної форми.

Варіаційна форма: виклад теми і ряду її видозмін – варіацій. Принципи варіювання: розробка мелодії, створення контрапункту до теми, гармонічне збагачення, ладо-тональні і метро-ритмічні зміни тощо. Класифікація варіаційних форм: поліфонічні, строгі, вільні. Поліфонічні варіації: поліфонічна структура з поступовим наскрізним багатоголосним варіюванням теми. Строгі варіації: гомофонна структура із завершеною темою, яка розвивається за принципом незмінної константи (остинатна мелодія, незмінні гармонія, бас, метр). Вільні варіації: довільна трансформація теми, ладо-тонального плану, гармонії; значні метро-ритмічні, темпові, регістрові зміни тощо. Міщані типи варіювання. Принцип варіативності у джазових імпровізаціях.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати: рондо (композиційні та художні особливості творів рондальної форми); варіації (класифікація, принципи варіювання).
2. Прослухати: В.А. Моцарт «Турецький марш». Встановити тональні співвідношення між рефреном і епізодами.
3. Виявити риси рондальності у творі Л. Дакена «Зозуля».
4. Проаналізувати: Г. Гендель «Пасакалія». Виявити ознаки варіацій строго стилю.
5. У творах українського композитора ХІХ ст. Й.Витвицького «Українська», «Чумак», «У сусіда хата біла» та ін. виявити ознаки варіацій вільного стилю.
6. Охарактеризувати особливості процесів варіювання  та імпровізації.

Література: 10 (С. 159-188); 9 (С. 356-363);  8 (С. 184-232); 1 (С. 189-199); 13 (С. 257-289).

Тема 10. Сонатна форма. Принципи будови та історичні типи сонатних форм

Сонатна форма: найскладніший тип музичної композиції, в якій музичний розвиток відбувається на основі зіставлення і розробки двох контрастних тематичних ліній (головної й побічної партій) за принципами єдності та протистояння. Структура сонатної форми (експозиція, розробка, реприза). Сонатне алегро як провідний принцип утілення драматичного конфлікту музичними засобами.

Історико-стильові різновиди сонатної форми: старовинна сонатна форма, класична сонатна форма. Різновиди класичної сонатної форми. Еволюція сонатної форми. Невичерпні музично-драматичні можливості сонатної форми та її провідне значення у професійній музиці. Сонатна форма як джерело   новаторських композиторських пошуків.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати: принципи будови і розвитку сонатної форми.
2. Вивчити історико-стильові різновиди сонатної форми.
3. Охарактеризувати особливі виразні можливості музичної драматургії сонатної форми.
4. Виділити експозицію, розвиток, репризу у музичних творах: Л.Бетховен. Соната №8 (Патетична), ч.І;  Ф. Мендельсон.  Концерт для скрипки з оркестром E-moll, ч.І; Б.Лятошинський. Український квінтет, ч.І.
5. Прослухати Увертюру до опери “Тарас Бульба” М.Лисенка. Виявити ознаки сонатності у цьому творі.

Література: 9 (С. 368-371); 13 (290-306); 8 (С. 233-282); 10 (С. 189-219).

Тема 11. Циклічні форми. Сюїта

Циклічні форми: музичні твори, які мають дві або більшу кількість частин, кожна з яких є окремою структурно завершеною музичною композицією. Принципи утворення циклічних форм: поєднання частин на основі єдиного творчого задуму, контрастність і самостійність частин. Старовинні варіаційно-поліфонічні композиції як передумова становлення й розвитку циклічних форм. Прелюдія і фуга.

Сюїта (від фр. suite – послідовність): циклічний твір, що складається з низки самостійних різнохарактерних творів, об’єднаних за єдиними жанровими ознаками. Частини сюїти (на відміну від сонатної форми) не мають єдиної лінії послідовного розвитку і взаємопроникнення. Походження форми сюїти:  народна танцювальна музика, яка має за традицію парне об’єднання  танців. Двочастинна старовинна сюїта (павана ігальярда). Старовинна клавірна сюїта (алеманда, куранта, сарабанда, жига). Програмна сюїта як самостійний тип циклічної композиції. Нова сюїта. Попурі.

Питання до рейтингового опитування

1. Поясніть терміни: цикл, циклічність, циклічна форма.
2. За якими принципами об’єднуються частини сюїти у єдиний цикл?
3. Висвітліть питання історичного походження та головних етапів розвитку і становлення форми сюїти.
4. Які структурні та композиційні особливості має Сюїта для фортепіано у формі старовинних танців  М.Лисенка. Чому ця сюїта називається Українською?
5. Чи можна назвати фортепіанний цикл М.Мусоргського «Картинки з виставки» або вокальний цикл Ф.Шуберта «Прекрасна мельничиха» програмною сюїтою?
6. Які ви знаєте вокально-хорові твори, що створені у формі сюїти?

Література: 13 (С. 306-317); 8 (С. 365-376); 10 (С. 241-242); 9 (364-368).

Тема 12. Циклічні форми в інструментально-оркестровій музиці

Інструментально-оркестрові твори великої форми: змістовно-драматургічні та композиційно-структурні особливості. Сонатно-симфонічний цикл: походження, будова, принципи розвитку. Інтонаційно-тематичний зв’язок між частинами циклу як засіб досягнення композиційної єдності. Симфонічна і камерна музика. Драматургічні типи симфонізму: симфонія-драма, лірична, епічна, жанрова симфонія. Інструментальні соната і концерт. Інструментальні ансамблеві твори сонатного типу. Інші циклічні форми в інструментально-оркестровій музиці. Творчість видатних композиторів як етапи становлення і розвитку циклічних форм інструментально-оркестрової музики.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати: класифікація творів циклічної форми в інструментально-оркестровій музиці
2. Вивчити різні типи сонатно-симфонічних циклів (за структурою, музичною драматургією, стилістикою тощо).
3. Охарактеризувати змістовно-драматургічні можливості творів великих композиційно-структурних форм.
4. Проаналізувати Симфонію G-moll, ор.5 П. Сокальського (композиційна структура, тематизм, особливості музичної мови, художнє значення).
5. Прослухати симфонічний твір М. Римського-Корсакова «Шахеризада». Виявити, за якими ознаками цю сюїту можна вважати наближеною до форми симфонії.

Література:8 (376-381); 13 (309-313); 10 (242-251); 9 (368-373).

Тема 13. Циклічні форми у вокально-хоровій музиці

Класифікація циклічних форм у вокально-хоровій музиці: хорові та вокально-симфонічні цикли (ораторія, кантата, реквієм, меса тощо), камерні (вокальні сольні та вокально-ансамблеві цикли, камерна кантата). Сюжетний і тематичний принципи поєднання вокально-хорових творів у цикли. Музична драматургія вокально-хорового циклу: наскрізна лінія розвитку художньо-образного змісту, розміщення кульмінацій, тематичні, інтонаційні, тональні зв'язки. Композиційно-структурні особливості циклічних форм вокально-симфонічної та камерної музики. Характеристика основних видів циклічних форм у вокально-хоровій музиці. Значення вокально-хорових циклів для розвитку професійної музики. Роль і місце вокально-хорової музики у музичній спадщині.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати: класифікація основних видів творів циклічної форми у вокально-хоровій музиці.
2. Охарактеризувати художній зміст, особливості композиції та музичної мови «Реквієму» В.Моцарта.
3. Проаналізувати кантату-поему Л.Ревуцького «Хустина» на вірш Т.Г. Шевченка. Вивчити принципи поєднання контрастних поетичних образів у цілісному музичному творі.
4. Прослухати вокальний цикл Г.Свиридова «Поема пам’яті Сергія Єсеніна». Виявити органічний зв’язок поетичних і музичних інтонацій як константу творчої майстерності композитора.
5. Обґрунтувати: значення творів великої форми для розвитку професійної музики.

Література: 1 (С. 215-234); 8 (С. 389-390); 10 (С. 287-292).

Тема 14.Вільні та мішані музичні форми

Вільна форма: індивідуальна структура музичного твору, яка має відмінності від канонічних музичних форм. Вплив варіаційних та імпровізаційних видів музикування на створення творів нетипової будови.

Мішана форма: використання різних принципів формоутворення і композиційного розвитку в одному творі. Поєднання принципів наскрізного розвитку і репризності у творах мішаної форми.

Загальнокультурні тенденції до синтезу мистецтв (програмна музика за історичними, літературними або образотворчими сюжетами; злиття музики, поезії та драматургії в опері тощо) як стимулюючий фактор створення творів у нових нетипових формах. Збереження у вільних і мішаних формах головних принципів формоутворення: прості музичні форми є основою для будови і розвитку більш складних музичних форм; чітке визначення і репризне підтвердження тематичного матеріалу твору; логічний тональний план; пропорційність частин. Характерні особливості вільних і мішаних форм: цілісність і безперервний розвиток музичного матеріалу у поєднанні з яскравою індивідуальністю кожної частини твору. Фантазії, рапсодії як усталені види музичних творів вільної та мішаної форм. Програмність як засіб структурного розвитку і змістовного збагачення музичної форми.

Питання до рейтингового опитування

1. Вільна і мішана форми: визначте  міру тотожності та відмінності цих понять.
2. Обґрунтуйте культурно-історичну зумовленість появи вільних і мішаних форм.
3. Які принципи формоутворення залишаються обов’язковими для вільних і мішаних музичних форм?
4. Які характерні особливості розвитку музичного матеріалу у творах вільних і мішаних форм?
5. За якими композиційно-структурними ознаками можна класифікувати Угорську рапсодію № 2 Ф. Ліста як твір вільної форми? Назвіть ще приклади творів вільної форми.
6. Як взаємодіють принципи сонатності та варіативності у творі М.Глінки «Арагонська хота»? Назвіть ще приклади творів мішаної форми.

Література: 10 (С. 253-261); 1 (С. 162-178); 8 (С. 296-300).

Тема 15. Музичні стилі та музичні жанри

Поняття стилю як сукупності характерних особливостей, які визначають належність твору мистецтва до конкретної історичної епохи, творчого напрямку, національної культури тощо. Музичний стиль: системна єдність творчих засобів і прийомів, що природно виникають на основі певних потреб відображення дійсності художніми образами. Основні категорії музичного стилю: історичні стилі, етнічні стилі, персональні стилі. Зміст твору та особливості музичної мови як обов’язкові складові музичного стилю.

Музичний жанр: певні види форм музикування й типи музичних творів, характерні ознаки яких склалися у відповідності із сферою застосування музики. Пісня, танець, марш як основа різножанровості. Твори з мішаними жаровими ознаками. Еволюція музичних жанрів. Жанрова система музичної культури.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати визначення понять: музичний стиль; музичний жанр.
2. Вивчити основні категорії музичного стилю.
3. Обґрунтувати закономірність поєднання історичного, етнічного та персонального стилів у кантаті С.Прокоф’єва «Олександр Невський».
4. Визначити стильові і жанрові ознаки твору П.І. Чайковського «На трійці» із фортепіанного циклу «Пори року».
5. Е.Гріг «Норвезькі танці», Й.Брамс «Угорські танці», А.Дворжак «Слов’янські танці». Виявити стильову відмінність і жанрову тотожність цих творів.

Література: 13 (С. 318-356);  9 (С. 336-343); 7 (С. 21-28).


Тема 16. Опера як синтетичний вид мистецтва

Опера: складний монументальний музично-драматичний твір, у якому задіяні музика, драматична дія, хореографія, сценографія. Опера як циклічна форма у широкому розумінні. Специфіка музичної драматургії та композиції оперних форм.  Музика в опері та балеті як найголовніший засіб забезпечення єдності вистави. Класифікація типів опер. Номерна опера. Опера наскрізної дії. Еволюція оперних форм.  Західно-європейська (передусім, італійська) опера. Російська опера. Українська національна опера. Музичні форми і жанри в опері. Арія, її тематичні й емоційні різновиди. Аріозо, арієта, каватина. Музично-драматургічна роль ансамблів і хорів в опері. Інструментальна музика в оперних виставах (увертюри, інтродукції, антракти). Опера як культурно-історичне явище.

Література: 10 (С. 276-287); 1 (318-348); 8 (С. 382-389).

V. МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

Завдання до модульної контрольної роботи І.

1. Дати визначення таких понять: історична епоха, національна традиція, стиль, жанр, музична форма.
2. Проаналізувати українську народну пісню (наприклад, «Гуде вітер вельми в полі» в обр. М.Глінки) і поліфонічний твір раннього класицизму (І.С.Бах). Виявити їх історичні, національні, структурні, стильові та жанрові особливості.
3. Обґрунтувати: музика є одним із засобів відображення дійсності й духовних станів людини.
4. Методи і зміст системного аналізу музичного твору. План аналізу музичного твору.
5. Здійснити теоретичний аналіз не складного музичного твору (наприклад, С.Прокоф’єв «Марш» із збірки творів для фортепіано «Дитяча музика») і дати відповіді на питання з плану аналізу.
6. Прослухати українську народну пісню (наприклад, «Повій, вітре, на Вкраїну» на сл. С.Руданського) і дати відповіді на питання з плану аналізу.
7. Типи викладення музичного матеріалу; засоби розвитку музичного твору.
8. Обґрунтувати: мелодія, гармонія, ритм і бас - основні формоутворюючі чинники музичної форми.
9. Прослухати вокально-хоровий твір (наприклад, М.Леонтович «Льодолам»). Визначити формоутворюючі компоненти музичної форми.
10.Пояснити термін гомофонія. Наведіть приклади музичних творів гомофонного складу.
11.Пояснити термін поліфонія. Наведіть приклади музичних творів поліфонічного складу.
12.Обґрунтувати можливість використання у гомофонічному творі елементів поліфонії. Наведіть приклади.
13.Дати визначення термінів: період, речення, фраза, мотив; куплетна форма, куплетно-варіантна форма, куплетно-варіаційна форма.
14.Проаналізувати різновиди періодів у збірці народних пісень Ф.Колесси «Шкільний співаник».
15.Охарактеризувати період як одночастинну форму на прикладі Прелюдії №1 C-dur Ф.Шопена.   
16.Обґрунтувати: куплетна народна пісня є найпоширенішим зразком простої одночастинної форми.
17.Обґрунтувати історичне походження простих музичних форм від усталених форм народного музичення.
18.Навести приклади використання простої двочастинної форми у сучасній пісні.
19.Проста тричастинна форма: структура і принципи розвитку.
20.Які із простих музичних форм є більш характерними для вокальної музики? Для інструментальної музики?
21.Дати визначення таких понять: музична тема; поетичний образ; тематичний розвиток.
22.Охарактеризувати основні типи співвідношення слова і музичної інтонації.
23.Обґрунтувати творчу поєднаність таких поетичних і музичних термінів: стопа – мотив;  напівстрофа - речення; строфа (куплет) -  період.
24.Проаналізувати твір Ж.Масне «Елегія» у виконанні Ф.Шаляпіна. Визначити характер музично-тематичної та метро-ритмічної поєднаності музики з художньою образністю і віршовим розміром  поетичного тексту.
25.Проаналізувати авторські варіанти музики А.Пашкевича і П.Майбороди на вірш В.Симоненка «Виростеш ти, сину». Обґрунтувати можливість множинності музичної інтерпретації поетичного тексту. Навести приклади.
26.Музичні твори у складній тричастинній формі: структура і особливості  розвитку.  Класифікація складних тричастинних форм.
27.Охарактеризувати художні можливості складної тричастинної форми.
28.Проаналізувати Арію князя Ігора з опери О.Бородіна «Князь Ігор».  Визначити структуру, зміст, особливості музичної мови.
29.Проаналізувати ч.ІІІ (Менует) з Української симфонії невідомого автора ХІХ ст. як приклад використання складної тричастинної форми у симфонічному творі. Дати оцінку художньої цінності та культурно-історичного значення цього твору.  
30.Скласти письмовий перелік творів складної тричастинної форми, які  вивчалися на заняттях із спецінструменту або диригування.

Завдання до модульної контрольної роботи ІІ.

1. Рондо. Композиційні та художні особливості творів рондальної форми. 2. Варіації. Класифікація, принципи варіювання.
3. Проаналізувати: В.А. Моцарт «Турецький марш». Встановити тональні співвідношення між рефреном і епізодами.
4. Проаналізувати: Г. Гендель «Пасакалія». Охарактеризувати  ознаки варіацій строго стилю.
5. Виявити ознаки варіацій вільного стилю в творах українського композитора ХІХ ст. Й. Витвицького «Українська», «Чумак», «У сусіда хата біла» та ін.
6. Принципи будови і розвитку сонатної форми.
7. Історико-стильові різновиди сонатної форми
8. Виділити експозицію, розвиток, репризу у музичних творах: Л.Бетховен. Соната №8 (Патетична), ч.І;  Ф. Мендельсон.  Концерт для скрипки з оркестром E-moll, ч.І; Б.Лятошинський. Український квінтет, ч.І.
9. Прослухати Увертюру до опери «Тарас Бульба» М.Лисенка. Виявити ознаки сонатності у цьому творі.
10.Пояснити терміни: цикл, циклічність, циклічна форма.
11.Історичне походження та головні етапи становлення форми сюїти.
12.Які структурні та композиційні особливості має Сюїта для фортепіано у формі старовинних танців М.Лисенка. Чому ця сюїта називається Українською?
13.Чи можна назвати фортепіанний цикл М.Мусоргського «Картинки з виставки» або вокальний цикл Ф.Шуберта «Прекрасна мельничиха» програмною сюїтою?
14.Проаналізувати Симфонію G-moll, ор.5 П.Сокальського (композиційна структура, тематизм, особливості музичної мови, художнє значення).
15.Прослухати симфонічний твір М. Римського-Корсакова “Шахеризада”. Виявити, за якими ознаками цю сюїту можна вважати наближеною до форми симфонії.
16.Вільна і мішана форми: визначити  міру тотожності та відмінності цих понять.
17.Обґрунтувати культурно-історичну зумовленість появи вільних і мішаних форм.
18.Які принципи формоутворення залишаються обов’язковими для вільних і мішаних музичних форм?
19.За якими композиційно-структурними ознаками можна класифікувати Угорську рапсодію № 2 Ф.Ліста як твір вільної форми? Назвіть ще приклади творів вільної форми.
20.Як взаємодіють принципи сонатності та варіативності у творі М.Глінки «Арагонська хота»? Назвіть ще приклади творів мішаної форми.
21.Дати визначення понять: музичний стиль; музичний жанр.
22.Обґрунтувати закономірність поєднання історичного, етнічного та персонального стилів у кантаті С.Прокоф’єва «Олександр Невський».
23.Визначити стильові і жанрові ознаки твору П.І. Чайковського «На трійці» із фортепіанного циклу «Пори року».
24.Е. Гріг «Норвезькі танці», Й. Брамс «Угорські танці», А. Дворжак «Слов’янські танці». Виявити стильову відмінність і жанрову тотожність цих творів.
25.Опера як монументальний музично-драматичний твір.
26.Опера як циклічна форма у широкому розумінні.
27.Музика в опері та балеті як найголовніший засіб забезпечення єдності вистави.
28.Класифікація типів опер. Номерна опера. Опера наскрізної дії. Еволюція оперних форм.
29.Західно-європейська (передусім, італійська) опера. Російська опера. Українська національна опера.
30.Опера як культурно-історичне явище.

VІ. ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ВИМОГИ

1. Знати теоретичний матеріал курсу «Аналіз музичних  творів» в обсязі передбаченому навчальною програмою.
2. Бути обізнаним із науковою й навчальною літературою з проблем курсу.
3. Вміти оперувати науковими музично-теоретичними поняттями та термінами.
4. Здійснити аналіз вокального або інструментального   твору:

  • розглянути музичний твір у контексті історичної епохи, творчої індивідуальності композитора, стилю, жанру;
  • визначити музичну форму твору та її особливості;
  • виявити типи викладання музичного матеріалу і принципи розвитку музичної форми;
  • охарактеризувати особливості музичної мови твору;
  • сформулювати власну думку щодо  художньої  значимості музичного твору;
  • обґрунтувати роль і місце музичного твору в мистецькій спадщині.


Структура екзаменаційного білету:


1.Теоретичне питання
2.Практичне завдання.
3.Тести.

Екзаменаційні питання

1. Курс «Аналіз музичних творів» у професійні підготовці музиканта.
2. Музичне мистецтво як історично-культурне явище. Музичний твір як об’єкт системного аналізу.
3. Структура, зміст і принципи розвитку у формуванні музичного твору.
4. Особливості гомофонічного і поліфонічного багатоголосся. Засоби поліфонічного розвитку музичних творів.
5. Період і його різновиди. Період як самостійна музична форма.
6. Прості музичні форми. Принципи будови і розвитку. Сфера використання простих музичних форм.
7. Принципи художньої взаємодії музики і поезії у вокальній музиці.
8. Складана тричастинна форма. Будова і принципи розвитку.
9. Багаточастинні форми. Рондо. Варіації. Типи варіацій.
10.Сонатна форма. Історичні типи сонатних форм.
11.Циклічні форми. Сюїта. Нові сюїтні цикли.
12.Циклічні форми та їх значення для розвитку професійної музики.
13.Вільні та мішані музичні форми у контексті розвитку музичного       мистецтва.
14.Програмна музика. Програмність як засіб композиційного та змістовного розвитку музичних творів.
15.Музичні стилі та музичні жанри. Типи стилів. Основні жанри.
16.Опера як синтетичний вид мистецтва.

Примірні екзаменаційні тестові завдання


1. Найменшою синтаксичною одиницею музичної мови є:

А) нота;
Б) мотив або фраза;
В) речення.


2. Для простої одночастинної форми є властивим такий тип викладення музичного матеріалу:

А) експозиційний;
Б) серединний;
В) заключний.


3. Музику Гімну України створено:


А) в одночастинній розвиненій формі;
Б) у простій двочастинній формі;
В) у тричастинній формі.


4. У творах, написаних у простій тричастинній формі, кульмінаційна зона, як правило, припадає:


А) на середину першої частини;
Б) на кінець другої частини;
В) на початок третьої частини.


5. Хори М. Леонтовича “Дударик”, “Щедрик” засновані на принципі:


А) зіставлення;
Б) розробки;
В) варіювання.


6. Відомий музичний твір “Полонез” М. Огиньського написано:

А) у формі рондо;
Б) у сонатній формі;
В) у складній тричастинній формі.


7. Перша частина класичної симфонії пишеться:


А) у вільній формі;
Б) у сонатній формі;
В) у багаточастинній формі.


8. Уперше використав світломузику у симфонічному творі:


А) О. Глазунов;
Б) О. Скрябін;
В) С. Прокоф’єв.


9. Фундатором російської балетної музики є:


А) П. Чайковський;
Б) М. Мусоргський;
В) Ц. Кюі.


10. Літературна основа оперної вистави називається:

А) сценарій;
Б) лібрето;
В) п’єса.


11. Циклічність оперних форм започаткував:


А) Дж. Верді;
Б) Р. Вагнер;
В) М. Римський-Корсаков.


 Відповіді на тестове завдання:1. Б; 2. А; 3. Б; 4. Б; 5. В; 6. В; 7. Б; 8. Б. 9. А; 10. Б; 11. Б.

Критерії екзаменаційної оцінки знань студентів

«Відмінно» -  отримує студент,  який у відповідях на питання білета та у творчій дискусії з викладачем виявив глибоке і повне оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками з курсу  «Аналіз музичних творів», а також бездоганно виконав тестові завдання.

«Добре» - отримує студент,  який досить ґрунтовно висвітлив теоретичні питання і підтвердив спроможність використовувати знання з аналізу музичних творів у практичній роботі, а також правильно відповів (близько 80%) на питання тестового завдання.

«Задовільно» – отримує студент, якийвиявив достатню загальну обізнаність з теоретичними основами курсу, практичну частину екзаменаційного завдання виконав з незначними помилками без необхідної глибини аналізу музичного твору, а також правильно відповів (близько 60%) на питання тестового завдання.

«Незадовільно» – отримує студент, який не впорався  з теоретичними питаннями і практичними завданнями,не виявив необхідних навичок аналізу музичних творів, не зміг проаналізувати музичний твір, а також не впорався з тестовими завданнями.



VІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

Самостійна робота відіграє особливо важливу роль у творчій самореалізації студента-музиканта. Вона формує професійні уміння і навички, підвищує загальний культурний рівень майбутніх музикантів, диригентів, викладачів фахових дисциплін.
Самостійна роботи студента виявляється в опрацюванні спеціальної літератури, в умінні вільно орієнтуватися у музичній стилях і жанрах, вміти здійснювати аналіз і давати оцінку художньої цінності музичного твору, його відповідності творчим завданням.
Зміст самостійної роботи визначається специфікою навчальної дисципліни з аналізу музичних творів, де самостійне набуття знань і пізнавальна активність студента є складовою його навчання. Викладач допомагає відпрацювати основні теми, дає конкретні вказівки щодо обсягів, напрямків і тем самостійної роботи. Звертає увагу на спрямованість навчання за принципом послідовності. Викладач готує студента до самостійного  розв’язання навчальних завдань, підтримує ініціативу у доборі додаткових навчальних джерел. З цією метою пропонуються різноманітні творчі завдання для самостійного розвитку аналітичного мислення.
Самостійна робота студента здійснюються під контролем викладача. Педагог зобов’язаний здійснювати огляд тем, передбачених для самостійного опрацювання студентами, із зазначенням рекомендованої літератури і творів для аналізу. Як приклад, здійснювати показовий теоретичний, слуховий і комплексний аналіз музичних творів із роз’ясненням принципів побудови й розвитку музичного твору, стильових та жанрових ознак, особливостей музичної мови твору, його художньої  значимості, культурно-історичної та мистецької цінності.
Готуючи студента до самостійної роботи, викладач прагне:

 

  • сформувати у студента здатність до самостійного аналізу змісту твору, його музичної мови та засобів виразності як провідних формоутворюючих компонентів;
  • розвинути уміння досліджувати музичні твори з метою об’єктивної оцінки їх художньої значимості, культурно-історичної та мистецької цінності;
  • збагатити особистий музично-теоретичний досвід студента;
  • виробити вміння використовувати знання з аналізу музичних творів у практичній діяльності.


Як правило, на початкових стадіях музичного навчання виконавська практика випереджає теоретичну підготовку музиканта. Студент не завжди готовий до глибокого розуміння будови й змісту твору, його музичної мови, що негативно відбивається на якості виконання, робить неповноцінним художнє втілення твору. Тому одним із головних завдань викладача є орієнтація студентів на використання теоретичних знань і практичних навичок з аналізу музичних творів у виконавській (диригентській) діяльності.
Очевидно, що на першому етапі аналіз музичних творів буде не повним. Надалі, у процесі здобуття нових музично-теоретичних знань і практичних навичок аналізу музичного твору, метод «від простого до складного» трансформується в інший –«від складного до простого». Тоді хід опанування художніх особливостей музичного твору йтиме від визначення структурних і жанрових ознак твору в контексті історичної епохи, творчої індивідуальності композитора тощо до детального вивчення елементів музичної мови. За таких умов значно збагатиться інтерпретація музичних образів, осягнення композиторських задумів, осмисленість виконання, які є обов’язковими чинниками цінності мистецької діяльності музиканта.
 Для студентів, які мають схильність до музично-теоретичних досліджень і композиторської творчості, курс аналізу музичних творів має стати основоположним засобом вивчення музичної спадщини для формування власної творчої індивідуальності.
Завдання для самостійної роботи викладені у робочій програмі у розділі Зміст дисципліни до кожної із тем.

Примірний перелік рекомендованих музичних творів для прослуховування і аналізу

Одночастинна форма

1. В.А.Моцарт. Колискова
2. С.Прокофьєв. Марш із збірки творів для фортепіано «Дитяча музика»
3. Ф.Шопен. Прелюдія №1 C-dur
4. Д.Качіні. Аве Марія
5. Л.Мілан. Павана
6. Старовинний романс. «Я встретил Вас»
7. І.Шамо. Києве мій
8. Сл. С.Руданського. Повій вітре на Вкраїну
9. Українські народні пісні. (Чорнії брови, Дощик, Місяць на  небі тощо)
10.Санта Люція. Італійська народна пісня


Двочастинна форма


1. М.Глінка. Каватіна Людмили з опери«Руслан і Людмила»
2. П.Чайковський. Італійська пісня з «Дитячого альбому»
3. М.Лисенко. Без тебе, Олесю
4. Н. Шишкін. «Ночь светла»
5. В.Гомес. Романс
6. С.Сабодаш. Очі волошкові
7. Гуде вітер вельми в полі.Обр. М.Глінки
8. Сусідка.Українська народна пісня
9. Українські народні танці. (Гопак, Козачок, Аркан, тощо)
10.П.Уебстер, Д.Темкін. Зелене літо

Проста тричастинна форма


1. Л.Бетховен. До Елізи
2. П.Чайковський. Старовинна французька пісня
3. К.Вебер. Вальс із опери «Зачарований стрілець»
1. Ф.Тарега. Аделіта
2. М.Мусоргський. Сльоза
3. Ж.Масне. Елегія
4. І.С. Бах. Волинка
5. І.Дунаєвський. «Летите голуби»
6. А.Новиков. Аріозо матері з кантати «Нам нужен мир»
7. Ж.Бізе. Арія Кармен із опери «Кармен»


Складна тричастинна форма


1. М.Огінський. Полонез
2. Ж.Бізе. Увертюра до опери «Кармен»
3. І.Альбеніс. Легенда
4. П.Чайковський. Баркарола
5. В.Жданов. Прелюд
6. М.Глінка. Марш Чорномора з опери«Руслан і Людмила»
7. С.Рахманінов. Прелюдія №2
8. О.Бородін. Арія князя Ігора з опери «Князь Ігор»
9. Українська симфонія невідомого автора. ч.3. Менует
10. М.Лисенко. Українська сюїта для ф-но. №5. Гавот


Багаточастинні форми. Рондо. Варіації


1. Й.Гендель. Пасакалія
2. Й.Штраус. На чудовому голубому Дунаї
3. В.Моцарт. Рондо А-dur
4. Ф.Шопен. Вальс №7
5. К.Дакен. Зозуля
6. М.Глінка. Камаринська
7. Д.Бортнянський. Соната C-dur. ч.№3
8. М.Леонтович. Щедрик
9. А.Иванов-Крамской. Вариации «Выхожу один я на дорогу»
10. Й.Вітвицький. Українська, Чумак, У сусіда хата біла тощо


Циклічні форми. Сюїта

       
1. Й.С. Бах. Прелюдия і фуга Es-dur
2. В.А. Моцарт. Реквієм
3. Е.Гріг.Пер Гюнт
4. М.Лисенко. Сюїта для фортепіано у формі старовинних танців
5. Л.Дичко.Казкова сюїта для оркестру.
6. М.Мусоргський. Картинки з виставки
7. М.Скорик. Партити для ф-но
8. А.Дворжак. Слов’янські танці (Е.Гріг. Норвезькі танці, Й.Брамс. Угорські танці)
9. Г.Свірідов. Поема пам’яті Сергія Єсеніна
10.В.Косенко.11 етюдів у формі старовинних танців


Сонатні форми


1. Л.Бетховен. Соната №2. ч.1
2. М.Лисенко. Увертюра до опери «Тарас Бульба»
3. Ф.Мендельсон. Концерт для скрипки з оркестром E-moll. ч.1.
4. Ф.Ліст. Симфонія «Фауст».
5. Г.Берліоз. Фантастична симфонія.
6. П.Сокальський. Симфонія G-moll.
7. П.Чайковський. Фортепіанне тріо.
8. Б.Лятошинський. Симфонія №3.
9. С.Людкевич. Прикарпатська симфонія.
10. А.Штогаренко. Кантата-симфонія «Україна моя».


Вільні та мішані музичні форми


1. Ф.Ліст. Угорська рапсодія №2
2. Е.В. Лобос. Прелюдія №1
3. М.Глінка. Арагонська хота
4. В.Гомоляка. Закарпатські ескізи
5. Ф.Шопен. Балада G-moll
6. М.Метнер. Казка для ф-но
7. Я.Степовий. Прелюд пам’яті Т.Г.Шевченка
8. В.Підгорний. Фантазія на тему білоруської народної пісні«Перепілонька».
9. О.Скрябін. Поема вогню.
10.О.Нежигай. Концерт для ударних із ф-но. ч.1.


VІІІ. ЛІТЕРАТУРА


1. Анализ вокальных произведений / Под ред. Коловского О.П. – Л.: Музыка, 1988. **

2. Задерацкий В. Музыкальная форма.- Вып. 1.- М., 1995.

3. Задерацкий В. Музыкальная форма.- Вып. 2.- М., 1998.

4. Кон Ю.Г. Вопросы анализа современной музыки: Ст. и исслед. – Л.: Сов. композитор, 1982.***

5. Лаврентьева И.В. Вокальные формы в курсе анализа музыкальных произведений.- М.: Музыка, 1978.

6. Мазель Л.А. Вопросы анализа музыки.- Изд. 2-е доп. - М.: Сов. композитор, 1991.***

7. Мазель Л.А., Цукерман В.А. Анализ музыкальних произведений. – М: Музыка, 1967.**

8. Музыкальная форма / Под ред. Тюлина Ю.Н.- М.: Музыка, 1965.**

9. Смаглій Г.А., Маловик Л.В. Основи теорії музики.- 2-ге вид., доп. і перероб.-Харків: Факт, 2001.*

10. Способин И.В. Музыкальная форма. – М: Музыка, 1980.*

11. Холопова В.Н. Музыка как вид искусства. Ч.1. Музыкальное произведение как феномен.- М., 1990.

12. Холопова В.Н. Музыка как вид искусства. Ч.2. Содержание музыкального произведения.- М., 1991.

13. Шип С.В. Музична форма: від звуку до стилю. – К.: Заповіт, 1998.

14. Якубяк Я. Аналіз музичних творів: музичні форми.- Ч.І.- Тернопіль: Знання, 1999.


* Література, якає у фондах бібліотеки Миколаївського філіалу КНУКіМ.
** Література, яка є у фондах бібліотеки Миколаївського державного вищого музичного училища.
*** Література, яка є у фондах Миколаївської державної обласної наукової бібліотеки ім. О.Гмирьова.

ЗМІСТ

Вступ

3

Рейтингова система оцінювання знань

5

Тематичний план

8

Зміст дисципліни

10

Модульний контроль

21

Екзаменаційні вимоги

24

Методичні рекомендації до самостійної роботи студента

27

Література

31